bga68 | Пост подяки

Мені дуже приємно, коли те, що я пишу, комусь подобається.
Я навіть написав сухарик на цю тему:
Даёшь читать, то не пищи
Тому один Ваш відгук для мене дорівнює 100500 негативних 😊
Я взагалі вважаю, що негативні відгуки не можна писати. Не подобається – просто нічого не пиши. Пройди повз посередність, якщо, на Вашу думку, пост написала посередність 👻.
Промовчи. Ні ж. Купа хейтерів – навіть там, де справді геніальні речі у людей бувають на різних платформах.
"Мыслить так трудно, поэтому большинство людей судит." (М.Жванецький)
Тому я пішов із Фейсбуку та Живого Журналу.
Так, і ФБ і ЖЖ як би – американські платформи.
Але з Живого Журналу я пішов ще й тому, що він - російський і рясніє проявами російського фашизму і неонацизму. Це огидно. Тупість стада росіян викликає лють. Вся історія оркостану - історія ворожнечі та воєн.
Вікіпедія. Список війн за участю Росії
Я майже рік закривав пости на ЖЖ і переносив їх у Дрім. Різні платформи – різні правила публікації, різні інструменти підтримки тощо.
Тому я Вам дуже вдячний за зворотній зв'язок.
На жаль, Дрім дивно вважає, що нові пости є новими і потрапляють у доріжку новин лише тоді, коли вони відразу виставлені "для всіх". Якщо пост створений, на ньому встановлений для перегляду атрибут "приватний", він ніби вилежується - вистоюється - настоюється, проходить внутрішню цензуру 😋 і я його публікую через місяць або через рік, то він до доріжки новин не потрапляє.
Тому на стартовій сторінці я додав розділ типу "Все новеньке" і його можна дивитися за тегами. Зараз іде квітень 🙂, тому актуальний тег саме моїх "сухариків" - 2024-04.
За березень це 2024-03,
лютий 2024-02,
січень 2024-01,
за грудень 2023-12 і т.д. 🙃

Щодо української мови...
Загалом, у мене вже почали з'являтися сухарики українською мовою. Наприклад:
• Герої
• Сухарики. Навіяне розмовою
• © Завершення переговорів військовим шляхом ⚔️
• Архітектура процесу
• Сухарики. Жити чи вмерти
• Війна
• Перейменувати і крапка
• Війна. Повітряні тривоги
• Сухарики. Сталося
• Анекдот
• Анекдот

Але насправді, мовне питання – дуже складне. У побуті та на роботі я, як і багато російськомовних до цього моменту українців, з початку війни спілкуюся українською. Але постійно себе ловлю на тому, що для того, щоб писати літературною українською мовою, необхідно мову ще вдосконалювати та вдосконалювати, вивчати та вивчати. І, найголовніше, треба почати думати українською. Так склалося, що для частини українського народу рідною є літературна російська мова. І має пройти якийсь час, щоби ментальність змінилася.
Ми думаємо російською, перекладаємо на льоту, говоримо українською. Хоч при цьому моє ставлення до російської мови залишається незмінним - це мова ворога і її потрібно знати як свою рідну мову - Стосовно російської

Є, звичайно, ідея перекласти всі маленькі ситуативні оповідання кількома мовами... Наприклад:
Вооот... / Ооось... / Hereee...

Але вся іронія у тому, що те, що може бути смішно однією мовою, іншою - зовсім не смішно. І навіть якщо перекладати зі спробою урахування менталітету, то при виконанні підрядника все одно не виходить однаково. Різні мови це насправді - різні світи і світосприйняття, все зав'язано на володінні словом. Російським чи українським. Або англійським. І не лише на володінні словом, а й на побуті. Російському, українському, англійському.

Загалом, виходить, як говорив Жванецький "На американському телебаченні":

- Давайте, читайте Ваш юмор. Что-нибудь без политики. Мы будем переводить.
...
- Ну, и что здесь смешного?
...
- Мда. И они там смеются?
- Он говорит да.
- Ну, пусть пошутит ещё.

🐞 На стартову сторінку