![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Середа, 21 грудня
Зробив собі каву.
Пінка вийшла — диво. Майже на 2 пальці завтовшки.
І тут колега зателефонував.
Про двофакторку.
Мізки полоскав, як це складно зробити. А я йому розповідав, що нехай іде і полоще мізки раді директорів, а не розповідає, що він, млинець, планова людина та їх рішення — позапланові, а тому — не виконувані суцільно.
Поклав трубку.
Дивлюся на каву, пінки майже вже нема, і кажу:
— Поки з цим підором поспілкувався, у мене вся Сінка Піла.
😂😂😂😂😂
Знайомий погортав. Пише 🙊:
— Ніхера не зрозуміло, але дуже цікаво!
Тому доведеться писати преамбулу. Для нормальних — не ІТ-шних осіб 😜
Рада директорів — це найважливіший орган. Будь-якої компанії. Хоч маленької. Хоч великої. Якщо на початку війни він перебував у легкому подиві і не керував від слова ніяк, то зараз він може блискавично приймати доленосні рішення відповідно до ситуації в компанії та для збереження її існування саме. Він практично складається з людей, які кровно зацікавлені у виживанні компанії будь-якими конкурентними проявами. Він всемогутній.
За підсумками останніх розслідувань інцидентів з "викраденням" облікових записів співробітників та їх зростаючою кількістю (інцидентів), зрозуміло, що просто пожурити цих самих співробітників, які виявили неохайність по відношенню до своєї електронної копії, вже недостатньо.
Звільнити — просто. Замінити вже навченого співробітника — довго. Тому вихід: навчити — складно, але, напевно, все-таки можна. Хоча, безумовно, залишаться окремі непотоплювані індивідууми, які з непробивною впертістю земного тяжіння наступатимуть на ті ж самі граблі.
Двофакторка — це коли при підключенні кудись на комп'ютері цей самий комп'ютер попросить ввести код із СМС, відправленого на заздалегідь заведений в систему телефон чудового співробітника.
Чому тут навчатись?!!
Багато хто на свою пошту в Гуглі вже давно поставили другий фактор у вигляді підтвердження через телефон. Або хіба тільки бабусі та дідусі та суворі механіки автоколон з кнопковими телефонами не вміють оплачувати послуги ПриватБанку. Інші навіть прикладають телефон з функцією NFC до платіжного терміналу та забули як виглядає їхня банківська картка. Але! Знайдуться, звісно, знайдуться красені, які скажуть, що це дуже складно.
Але мова не про цих унікальних людей, які, не знаючи алфавіту, якимось дивом влаштувалися на роботу до нас і в графі підпис закреслили хрестик навпроти посади менеджер нахрін-не зрозуміло-навіщо-створеного-відділу.
А мова про те, що найважливіші люди компанії — рада директорів — витратили свій дорогоцінний час, зібравши всю свою силу волі в кулак, у поті, що прошиба, усвідомили, що можуть легко втратити компанію через якогось неробу, який не вміє користуватися телефоном, і прийняли все-таки рішення цю жахливу і нестерпну двофакторку включити для всіх вбогих співробітників.
Рішення прийнято. Хто не хоче виконувати, просимо на вулицю. Умовляти зараз ніколи. І так мільйони людей сидять без бабла і незрозуміло як прогодовуються під тривоги та феєричні відключення світла, а тому практично готові працювати за їжу. Тільки свисни.
А тут ця брила, а не людина, розповідає, що він, по суті, отримує зарплату за ніфіганероблення і, що в нього руки з того самого місця, після якого він колупається в носі, а навчити пару подібних собі йому просто ліньки. І він, виявляється, настільки зайнятий, що навіть не може повірити, що тисячі компаній не лише по всьому світу, а й в Україні вже років п'ять як не ризикують і використовують двофакторку за умовчанням не лише для своїх співробітників, а й, — о, Господи! — клієнтів!
Він, чи бачите, не запланував цієї активності.
Його, чи бачите, рада директорів не попередила, що хакери не сплять.
Такі люди мене розчулюють від слова пиздець.
Треба було не брати слухавки. Але до законного часу обіду залишалося 2 хвилини...
Та й, зрештою, що таке мої півгодини Життя порівняно із всесвітньою тупістю ось таких непересічно мислячих розумників?
Погортати близькі записи
Повернутись до всих записів
Серія "The untold stories"
