bga68 | Війна. kshiarvenn Reply

New entry titled "kshiarvenn" by

Оригінал -- https://kshiarvenn.dreamwidth.org/521020.html

Зазвичай я стараюся не надто емоціювати. Бо виходить, що сама себе розхитуєш, а потім ці коливання важко зупинити.
Але іноді пробиває.
Ну, коли пробиває від нальотів, смертей мирних, смертей знайомих військових - з цим я якось сяк-так навчилася.
Але воно буває прям там ловить, де не очікуєш.

До нас на конюшню ходять займатися мама з дочкою років 10. Дуже милі приємні люди. Не так давно так сталося, що в кобили, на якій зазвичай вони займаються, почалася охота, потім якийсь гормональний збій - коротше, перестала вона бути учбовою конячкою.
І от сьогодні п'ємо чай, приїхали ці мама з донечкою, просто приїхали поспілкуватися з кониками. І п'ємо ми собі чай, а мама питає нашу Юю, чи не допоможе вона їм підібрати мирного коника, щоб їм їздити.
І так майже ніяково кидає, що тато в них загинув, а мала почала заїкатися. А коли вона займається з тваринами, то заїкається значно менше.

А знаєте що мене винесло вщент? Їхній тато був лікар-педіатр. Лікар-педіатр, дітей лікував - і через плішивого їбанутого карлика та народисько, що тому карликові дупу лизав тридцять років...

Ненавиджу.
Як. Я. Їх. Ненавиджу.

Коротше, я їм подарувала Бо. Вони обоє маленькі, худенькі, і мама, і донька. А він хлопчик ласкавий, і Віку малу завжди облизує, коли вона його частує.
А ще ми домовилися з Юю та ще двома співклубниками оплачувати дві третини постою Босика вскладчину. Спочатку хотіли оплачувати весь, але Вікіна мама замахала руками, заплакала та сказала, що ні в якому разі. Ледь вмовили на дві третини.

Reply | Link